Округ №62. Чи "пропетляє" бурштиновий Розенблат до наступних виборів

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №62. Кількість виборчих дільниць – 105

Центр: місто Житомир

Опис меж: частина Богунського району, Корольовський район міста Житомира

Місцезнаходження ОВК – м. Житомир, пл. Корольова, 2/4

Орієнтовна кількість виборців – 171 843

На прикладі Житомира можна прослідкувати еволюцію поглядів українців – якщо у 1998 році житомиряни практично порівно проголосували за комуністів і "рухівців", то вже через 4 роки перше місце тут здобули "нашоукраїнці". Відтоді житомиряни більше ніколи не віддавали пальму першості партіям і кандидатам, які не підтримували проєвропейський курс України. При цьому комуністи і "регіонали" все ж отримували в цьому окрузі серйозну підтримку.

З партійними смаками житомирян дещо контрастує їхній вибір на користь кандидатів-мажоритарників. Зокрема, багато хто з подивом сприйняв перемогу у 2002 році Володимира Сацюка. Утім, враховуючи, що з ним конкурував комуніст Микола Тимошенко, а сильних кандидатів від національно-демократичних сил на окрузі не виявилося, перше місце Сацюка, на той час діючого нардепа, обраного 1998 року від СПУ-СелПУ, виглядає логічним.

Довідка: На виборах 1998 року цей округ мав інший номер – 64-й.

У 2006 році, коли вибори відбувалися лише за партійними списками, в округ №56 включили обидва райони Житомира – Богунський і Корольовський.

На президентських виборах 2010-го ТВО з центром у Житомирі отримав 63-й номер. 62-й номер за ним закріпили на парламентських виборах 2012-го року.

У далекому 1990 році житомиряни обрали своїми представниками у парламенті представників націонал-демократичних сил Віталія Мельничука, Олександра Сугоняко (не того, що зараз є народним депутатом від БПП) та Якова Зайка, якому судилося загинути під час Революції Гідності на Майдані і стати одним із героїв Небесної Сотні. Через рік Житомир у Верховній Раді вже представляли комуніст Георгій Мозер та позапартійний Сергій Мельник, обраний по Житомирському сільському округу.

У 1998 році на окрузі розгорілася гостра конкуренція між Юрієм Єхануровим, на той час членом НДП, головою Державного комітету України з питань розвитку підприємництва, та "рухівцем" Святославом Васильчуком, редактором газети "Віче". З перевагою у 4% переміг Єхануров. Третім прийшов перший секретар Житомирського обкому КПУ Анатолій Доманський з 12,46%. А діючий депутат Мозер, на той час вже позапартійний, був лише 16-м.

У 1999 році Єхануров перейшов працювати в уряд Віктора Ющенка на посаду першого віце-прем'єра і в 2000 році в Житомирі відбулися позачергові вибори. На них 56,8% отримав Ігор Бакай, який балотувався від "Демсоюзу". Постать Бакая, який за часів Леоніда Кучми очолював НАК "Нафтогаз" і ДУС, досі викликає багато питань. З травня 2005 р. він знаходився у міжнародному розшуку за підозрою в здійсненні злочинів, зловживанні владою і службовим становищем. Того ж року він отримав російське громадянство і досі мешкає за поребриком.

Про вибір житомирян у 2002 році вже згадувалося вище. Зробимо лише невелику ремарку: Сацюк у 2004 році потрапив під підозру у зв'язку з отруєнням Віктора Ющенка, проте ця справа так нічим і не закінчилася. Чим зараз займається колишній депутат і екс-заступник голови СБУ та де він мешкає, достеменно невідомо.

На виборах 2012 року житомиряни показали "червону картку" голові області Сергію Рижуку, обравши Геннадія Зубка, нинішнього віце-прем'єра – міністра регіонального розвитку, а тоді - голову правління ПАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій", висунутого в депутати об'єднаною опозицією "Батьківщина".

На дочасних виборах восени 2014 року виборці Житомира підтримали Борислава Розенблата, висуванця "Блоку Петра Порошенка". Борислав Соломонович конкурував з Наталією Чиж, яка балотувалася від "Самопомочі", та Олександром Величком, який ішов за підтримки "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. Пані Чиж нині є секретарем Житомирської міської ради, а Величко – міським депутатом від "Батьківщини".

Борислав Розенблат попри резонансну "бурштинову справу", яку веде НАБУ, залишається народним депутатом. Більше того, про якусь судову перспективу цієї справи говорити поки зарано. То ж і не дивно, що він і далі активно працює на своєму окрузі і розглядається як один з ключових претендентів на перемогу тут восени 2019 року. Якщо, звісно, після утворення Антикорупційного суду НАБУ і САП не вдасться засудити Розенблата. Серед найімовірніших конкурентів скандального нардепа називають Геннадія Зубка та нинішнього мера обласного центру Сергія Сухомлина, якого вважають близьким до очільника Мінрегіонрозвитку. Хоча суттєві корективи у ці розклади можуть внести президентські вибори.

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №62)
1998 рік	Юрій Єхануров - 17,36%	Святослав Васильчук - 13,07%
2002 рік	Володимир Сацюк - 21,11%	Микола Тимошенко - 15,71 %
2012 рік	Геннадій Зубко - 60,97%	Сергій Рижук - 25,16%
2014 рік	Борислав Розенблат - 20,81%	Наталія Чиж - 13,26%

Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №62)
1998 рік	Комуністична партія України (20,64%) Народний Рух України (19,68%) Соціал-демократична партія (об'єднана) (6,83%) Виборчий блок СПУ та Селянської партії "За правду, за народ, за Україну!" (6,36%) Партія Зелених України (6,18%) Виборчий блок "Вперед, Україно!" (4,99%) Народно-демократична партія (4,94%)
2002 рік	Виборчий блок "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" (18,16%) Комуністична партія (16,56%) Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" (13,51%) Соціал-демократична партія України (об'єднана) (11,60%) Соціалістична партія України (7,30%) Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" – (6,81%)
2006 рік	Блок Юлії Тимошенко (31,15%) Партія регіонів (21,17%) Блок "НАША УКРАЇНА" (12,93%) Соціалістична партія України (6,13%) Комуністична партія України (5,05%)
2007 рік	Блок Юлії Тимошенко (40,01%) Партія регіонів (24,50%) Блок "Наша Україна – Народна Самооборона" (11,48%) Блок Литвина (6,19%) Комуністична партія України (5,78%)
2012 рік	Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (35,61%) Політична партія "УДАР" (18,11%) Партія регіонів (17,47%) ВО "Свобода" (12,17%) Комуністична партія України (10,73%)
2014 рік	Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" (25,93%) ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" – (21,94%) Об'єднання "САМОПОМІЧ" (15,22%) Радикальна партія Олега Ляшка (6,20%) ВО "Свобода" (6,16%)

Президентські вибори

1999 рік	Леонід Кучма – 55,3%	Петро Симоненко – 36,7%
2004 рік	Віктор Ющенко – 61,7%	Віктор Янукович – 33,2%
2010 рік	Юлія Тимошенко – 57,14%	Віктор Янукович – 35,33%
2014 рік	Петро Порошенко – 64,11%	Юлія Тимошенко – 9,85%

Враховуючи популярність у Житомирі націонал-демократичних сил, за президентів, на відміну від депутатів, тут голосували без сюрпризів. Однак не варто забувати, що багато років комуністи та "регіонали" отримували в столиці Полісся досить високу підтримку. Є фракція "Опоблоку" і в міській раді. А це означає, що значна кількість виборців не просто невдоволена нинішньою владою, але й готова підтримати президента реваншу.